МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” Кафедра обліку та аналізу ІНЕМ
КУРСОВА РОБОТА з дисципліни “Економіка та управління підприємством” на тему: Особливості організації венчурного підприємства. № 23 Львів 2008  Зміст Вступ Теоретична частина: Особливості організації венчурного підприємства Розрахункова частина Висновок Список використаних джерел Вступ Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична діяльність, яка полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється на власний ризик фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, і спрямована на систематичне одержання прибутку. В умовах ринкової економіки громадяни мають два основних способи заробити на прожиття: працювати за наймом або самому займатися підприємницькою діяльністю. Підґрунтям цього положення є ст.42 Конституції, що встановлює загальне правило, згідно з яким кожна людина має право на зайняття підприємницькою діяльністю, не забороненою законом. Проте слід мати на увазі, що у Конституції право на зайняття підприємницькою діяльністю закріплене як елемент правоздатності, тобто як загальна абстрактна можливість. Для того, щоб його реалізувати, фізична особа повинна мати бізнесдієздатність. Зараз, коли Україна знаходиться на шляху до ринкової економіки, який супроводжується зростанням безробіття, усе більше людей замислюються над можливістю організувати свій власний бізнес, самостійно зайнятися підприємницькою діяльністю. Прибуткова підприємницька діяльність передбачає постійне оновлення основних активів, впровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів тощо. Іншими словами, неможливо вистояти в конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а значить, без розумного ризику. Звичайно, при цьому дуже вірогідні й втрати. Особливості організації венчурного підприємства Венчурне підприємство створюється, як правило, невеличкою групою однодумців - інженерів, винахідників, менеджерів - із визначеним досвідом роботи в лабораторіях значних фірм. Перевагою венчурного підприємства, з одного боку, є вузька спеціалізація, концентрація матеріально-технічних і фінансових ресурсів на обраному напрямку досліджень, а з іншого - можливість швидкого переорієнтування на інші напрямки. Конкуренція змушує венчурні підприємства максимально скорочувати терміни НДДКР, інтенсифікувати процес упровадження нововведення у виробництво. Розробляючи нові технології, освоюючи нові види продукції, венчурні підприємства звичайно користуються підтримкою держави і значних компаній, котрим самим невигідно цим займатися через ризик понести збитки, можливість яких велика. Значні корпорації зацікавлені в створенні і розвитку венчурного підприємництва, що має різноманітні організаційні форми. Основним критерієм класифікації венчурного підприємництва є джерело фінансування. З них найбільш поширеними можна вважати такі: "незалежний" (чистий) венчур; впроваджувальні підприємства, організовані на пайових початках промисловими корпораціями; венчурні підприємства, що фінансуються інвестиційними фондами; внутрішні венчурні відділи значних корпорацій. Незалежні венчурні підприємства організовуються у виді акціонерних товариств, рекламуючи в пресі свою ідею створення нововведення, акумулюючи під цю ідею засобу приватних і інституційних інвесторів. Впроваджувані підприємства, утворювані одною або декількома корпораціями на часткових початках одержали назву "зовнішнього венчура". "Зовнішній венчур" може структиризуватися в декількох модифікаціях, організаційно оформлених у виді науково-дослідних консорціумів. Можна виділити три типи таких консорціумів: - утворюваний із метою проведення фундаментальних довгострокових досліджень. Такий консорціум має свою науково-дослідну базу (лабораторії, досвідчені виробництва, інформаційнно-обчислювальні центри, інші елементи нау...